Розвиток особистості. Основные тезисы Основні тези Вопрос формирования и развития личности слишком велик и неоднозначен и рассматривается приверженцами разных концепций с разных сторон. Питання формування і розвитку особистості занадто великий і неоднозначний і розглядається прихильниками різних концепцій з різних сторін. Так, например, биогенетическая ориентация исследования развития человека ведет изучение в основном фенотипических особенностей созревания организма. Так, наприклад, біогенетична орієнтація дослідження розвитку людини веде вивчення в основному фенотипічних особливостей дозрівання організму. Социогенетическая ориентация - разрабатывает представления о развитии "социального индивида" или "личности" в понимании Б.Г.Ананьева. Соціогенетіческая орієнтація - розробляє уявлення про розвиток "соціального індивіда" або "особистості" в розумінні Б. Г. Ананьева. Персонологическая ориентация приводит к анализу преимущественно формирования самосознания личности, проявлений ее индивидуальности. Персонологічної орієнтація приводить до аналізу переважно формування самосвідомості особистості, проявів її індивідуальності. Но развести эти модели по разным "носителям" (организм, социальный индивид, личность) невозможно, ибо органические, социальные и психические свойства интегрируются в личности и развиваются в совокупности, оказывая влияние друг на друга. Але розвести ці моделі за різними "носіям" (організм, соціальний індивід, особистість) неможливо, тому що органічні, соціальні та психічні властивості інтегруються в особистості і розвиваються в сукупності, впливаючи один на одного. Личность есть системное качество. Особистість є системна якість. С этой точки зрения исследование личности - это не исследование отдельно индивидных свойств, психических процессов и состояний человека, это исследование его места, позиции в системе общественных связей - это исследование того, что, ради чего и как использует человек свое врожденное и приобретенное. З цієї точки зору дослідження особистості - це не дослідження окремо індивідуальна властивостей, психічних процесів і станів людини, це дослідження його місця, позиції в системі суспільних зв'язків - це дослідження того, що, заради чого і як використовує людина своє вроджене і придбане. Соответственно исследование развития личности поднимает вопросы, что и как влияет на этот результат. Відповідно дослідження розвитку особистості піднімає питання, що і як впливає на цей результат. В схеме системной детерминации развития личности можно выделить 3 момента: индивидные свойства как предпосылки развития личности; социально-исторический образ жизни как источник развития личности и совместная деятельность как основание осуществления жизни личности в системе общественных отношений. У схемі системної детермінації розвитку особистості можна виділити 3 моменти: індивідуальна властивості як передумови розвитку особистості; соціально-історичний спосіб життя як джерело розвитку особистості і спільна діяльність як підстава здійснення життя особистості в системі суспільних відносин. I. I. Индивидные свойства как предпосылки развития личности Індивідуальна властивості як передумови розвитку особистості Индивид - то, в чем данный человек подобен остальным; индивидуальность - то, чем он отличается. Індивід - те, у чому даний людина подібна іншим; індивідуальність - те, чим він відрізняється. "Индивидом рождаются, а личностью становятся" (А.Н. Леонтьев, С.Л. Рубинштейн). "Індивід народжуються, а стають особистістю" (А. Н. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн). Биологические особенности человека состоят именно в том, что у него нет унаследованных инстинктивных форм деятельности и поведения. Этому подтверждение - очень малый относительно взрослого вес головного мозга новорожденного, его беспомощность и длительный период детства. Индивидные свойства выражают тенденцию человека как "элемента" в развивающейся системе общества к сохранению, обеспечивая широкую адаптивность человеческой популяции. Біологічні особливості людини полягають саме в тому, що в нього немає успадкованих інстинктивних форм діяльності та поведінки. Цьому підтвердження - дуже малий щодо дорослого вага головного мозку новонародженого, його безпорадність і тривалий період дитинства. Індивідуальна властивості виражають тенденцію людини як "елемента", що розвивається в системі суспільства до збереження, забезпечуючи широку адаптивність людської популяції. Изучение индивидных предпосылок развития личности заключается в том, при каких обстоятельствах, каким путем и в чем находят свое выражение закономерности созревания индивида в личностном развитии, а также как они преобразуются. Вивчення індивідуальна передумов розвитку особистості полягає в тому, за яких обставин, яким шляхом і в чому знаходять своє вираження закономірності дозрівання індивіда в особистісному розвитку, а також як вони перетворюються. Индивидные особенности (возрастно-половые и индивидуально-типические свойства). Індивідуальна особливості (віковий-статеві та індивідуально-типові властивості). Наивысшей формой интеграции индивидных свойств являются темперамент и задатки. Найвищою формою інтеграції індивідуальна властивостей є темперамент і задатки. Роль индивидных свойств: Роль індивідуальна властивостей: 1. 1. Индивидные свойства характеризуют преимущественно формально-динамические особенности поведения личности, энергетический аспект протекания психических процессов. Індивідуальна властивості характеризують переважно формально-динамічні особливості поведінки особистості, енергетичний аспект протікання психічних процесів. 2. 2. Определяют диапазон возможностей выбора той или иной деятельности (например, экстраверсия-интроверсия располагает к определенному выбору видов деятельности). Визначають діапазон можливостей вибору тієї чи іншої діяльності (наприклад, екстраверсія-інтроверсія має в своєму розпорядженні до певного вибору видів діяльності). 3. 3. Индивидные свойства приобретают особое значение, если они становятся осознаваемыми, то есть приобретают символ, означивание (калека не может знать об ограниченности своих действий, пока ему об этом не скажут). Індивідуальна властивості набувають особливого значення, якщо вони стають усвідомлюваними, тобто набувають символ, означіваніе (каліка не може знати про обмеженість своїх дій, поки йому про це не скажуть). Если индивидные свойства человека становятся знаками, они подчиняются сознательной саморегуляции и могут стать не только предпосылкой, но и результатом развития личности. Якщо індивідуальна властивості людини стають знаками, вони підпорядковуються свідомої саморегуляції і можуть стати не тільки передумовою, але і результатом розвитку особистості. Использование индивидных свойств как знаков лежит в основе происхождения индивидуальных стилей и открывает большие возможности компенсации и коррекциии. Використання індивідуальна властивостей як знаків лежить в основі походження індивідуальних стилів і відкриває великі можливості компенсації і корекції. Отдельные индивидные свойства и их роль. Окремі індивідуальна властивості та їх роль. Возраст - с ним связаны сенситивные и критические периоды в жизни человека, а также возрастная периодизация. Вік - з ним пов'язані сенситивні і критичні періоди в житті людини, а також вікова періодизація. Сенситивные периоды - периоды повышенной восприимчивости, отзывчивости, чувствительности индивида в данном возрасте к определенного рода воздействиям. Сенситивні періоди - періоди підвищеної чутливості, чуйності, чутливості індивіда в даному віці до певного роду дій. Критические периоды - наибольшая чувствительность к неадекватным раздражителям ("повреждаемость"). Критичні періоди - найбільша чутливість до неадекватних подразників ( "пошкоджуваність"). Потребности - если они проявляются на уровне условий существования деятельности, они могут подчиняться механизмам гомеостаза. Потреби - якщо вони виявляються на рівні умов існування діяльності, вони можуть підкорятися механізмів гомеостазу. Но если они занимают место смыслообразующих мотивов (например, голодовки) - они включаются в контекст поведения индивидуальности или личности. Але якщо вони займають місце змістотворних мотивів (наприклад, голодування) - вони включаються в контекст поведінки індивідуальності чи особистості. Пол - предпосылка развития психологического пола личности, так как половая адекватная роль не данность, а результат развития. Пол - передумова розвитку психологічної статі особистості, так як статева адекватна роль не даність, а результат розвитку. II. II. Социально-исторический образ жизни как источник развития личности определяет, что присваивается, приобщается личностью в процессе ее движения в системе общественных отношений, каковы возможности выбора, перехода от одного вида деятельности к другому, содержание черт и установок личности, приобретенных в этой системе. Соціально-історичний спосіб життя як джерело розвитку особистості визначає, що присвоюється, долучається особистістю в процесі її руху в системі суспільних відносин, які можливості вибору, переходу від одного виду діяльності до іншого, вміст рис і установок особистості, придбаних в цій системі. Социально-исторический образ жизни определяет такое пересечение на системе координат оси исторического времени жизни личности и оси социального пространства ее жизни, которое является условием осуществления деятельности человека и в совокупности - источником развития личности. Соціально-історичний спосіб життя визначає таке перетин на системі координат осі історичного часу життя особистості й осі соціального простору її життя, яке є умовою здійснення діяльності людини і в сукупності - джерелом розвитку особистості. Общественно-историческая ситуация обуславливает широту возможностей выбора личностью той или иной деятельности. Суспільно-історична ситуація зумовлює широту можливостей вибору особистістю тієї чи іншої діяльності. Идея опосредованности всех общественных отношений личности деятельностью принадлежит А.Н. Ідея опосередкованості всіх суспільних відносин особистості діяльністю належить А.Н. Леонтьеву. Леонтьєву. Однако центром личности являются не столько сами по себе "узлы" многообразных деятельностей человека или иерархия деятельностей, а то, что порождается в процессе этих деятельностей, то, ради чего и как субъект использует в своей деятельности социальные нормы, ценности, идеалы и в том числе индивидные свойства. Однак центром особистості є не стільки самі по собі "вузли" різноманітних діяльностей людини або ієрархія діяльностей, а те, що породжується в процесі цих діяльностей, те, заради чого і як суб'єкт використовує у своїй діяльності соціальні норми, цінності, ідеали і в тому числі індивідуальна властивості. На определенном этапе развития личности взаимоотношения между личностью и порождающим ее основанием (деятельность в обществе) изменяется. На певному етапі розвитку особистості взаємини між особистістю і породжує її підставою (діяльність в суспільстві) змінюється. Совместная деятельность в конкретной социальной системе по-прежнему детерминирует развитие личности; но личность, все более индивидуализируясь, сама выбирает ту деятельность, а порой и тот образ жизни, которые определяют ее дальнейшее развитие. Спільна діяльність в конкретній соціальній системі, як і раніше детермінує розвиток особистості; але особистість, все більш індівідуалізіруясь, сама вибирає ту діяльність, а часом і той спосіб життя, які визначають її подальший розвиток. Движущая сила развития личности - противоречия, рождающиеся в процессе деятельности. Рушійна сила розвитку особистості - суперечності, що народжуються в процесі діяльності. Преобразуя деятельность, развертывающуюся по тому или иному социальному сценарию, выбирая различные социальные позиции в ходе жизненного пути, личность все резче заявляет о себе как об индивидуальности, становясь все более активным творцом общественного процесса. Перетворюючи діяльність, що розгортається з того чи іншого соціального сценарієм, вибираючи різні соціальні позиції в ході життєвого шляху, особистість усе різкіше заявляє про себе як про індивідуальність, стаючи все більш активним творцем суспільного процесу. То есть личность преобразуется из объекта общественного развития в субъект этого процесса; происходит переход от режима потребления, усвоения культуры к режиму созидания и творчества (от "времени жизни" к "времени жить"). Тобто особистість перетвориться з об'єкта суспільного розвитку в суб'єкт цього процесу; відбувається перехід від режиму споживання, засвоєння культури до режиму творення і творчості (від "часу життя" до "часу жити"). Временная структура личности Тимчасова структура особистості Выделяют различные формы времени, детерминирующие жизнь человека: Виділяють різні форми часу, що детермінують життя людини: -физическое или хронологическое время; -фізична або хронологічний час; - биологическое время (зависит от жизнедеятельности биологических систем); - Біологічний час (залежить від життєдіяльності біологічних систем); - историческое время; - Історичний час; - психологическое время - условие и продукт реализации деятельности в ходе жизненного пути. - Психологічний час - умова і продукт реалізації діяльності у ході життєвого шляху. При изучении личности как субъекта деятельности Асмолов выделяет два плана анализа этих проявлений: продуктивный (мотивы, цели, смысл жизни) - осуществляет преобразование себя; и инструментальный (характер, способности) - преобразование других. При вивченні особистості як суб'єкта діяльності Асмолов виділяє два плани аналізу цих проявів: продуктивний (мотиви, цілі, сенс життя) - здійснює перетворення себе, і інструментальний (характер, здібності) - перетворення інших. Ю.Б. Ю.Б. Гиппенрейтер выделяет 2 критерия сформированной личности: Гіппенрейтер виділяє 2 критерію сформованої особистості: 1. 1. Иерархичность мотивов, опосредованное поведение; Ієрархічність мотивів, опосередкована поведінку; 2. 2. Способность к сознательному руководству собственным поведением; сознательное соподчинение мотивов, сознательное опосредование поведения. Здатність до свідомого керівництва власною поведінкою; свідоме супідрядність мотивів, свідоме опосередкування поведінки. Два "рождения личности" по Леонтьеву: Два "народження особистості" за Леонтьєву: 1 - дошкольный возраст - первое иерархическое отношение мотивов, первое подчинение непосредственных побуждений социальным нормам. 1 - дошкільний вік - перший ієрархічне ставлення мотивів, перший підпорядкування безпосередніх спонукань соціальних норм. Один из механизмов этого процесса - интериоризация - переход интерперсональных отношений во внутреннюю мотивационную структуру. Один з механізмів цього процесу - интериоризация - перехід интерперсональных відносин у внутрішню мотиваційну структуру. 2 - подростковый возраст - способность осознавать свои мотивы и проводить активную работу по их соподчинению, то есть появление самосознания. 2 - підлітковий вік - здатність усвідомлювати свої мотиви і проводити активну роботу по їх підпорядкування, тобто поява самосвідомості. Механизмы формирования личности (Ю.Б. Гиппенрейтер) Механізми формування особистості (Ю. Б. Гіппенрейтер) 1. 1. Сдвиг мотива на цель Зрушення мотиву на ціль Ребенок выполняет требуемые действия (цель) ради удовлетворения потребности общения с матерью или какой-либо другой потребности (мотив). Дитина виконує необхідні дії (мета) заради задоволення потреби спілкування з матір'ю або будь-якої іншої потреби (мотив). Со временем те действия, которые длительно насыщались положительными эмоциями посредством сочетания их выполнения с удовлетворением потребности, превращаются в самостоятельный мотив. З часом ті дії, які тривало наситились позитивними емоціями за допомогою поєднання їх виконання з задоволенням потреби, перетворюються на самостійний мотив. 2. 2. Механизм идентификаци, 2 стадии: Механізм ідентифікації, 2 стадії: Первая стадия - подражание авторитету; Перша стадія - наслідування авторитету; Вторая - дезактуализация образца - авторитет теряет субъективную значимость - это означает, что личность переняла от образца нужное, но дальше пошла своим путем (Фиксация на образце - не норма). Друга - дезактуалізацію зразка - авторитет втрачає суб'єктивну значимість - це означає, що особистість перейняла від зразка потрібна, але далі пішла своїм шляхом (Фіксація на зразку - не норма). 3. 3. Принятие и освоение социальных ролей, 2 стадии: Прийняття та освоєння соціальних ролей, 2 стадії: Первая - принятие и обучение социальной роли или занятие определенной социальной позиции. Перша - прийняття та навчання соціальної ролі або заняття певної соціальної позиції. Социальная позиция способствует формированию определенных черт не сама по себе, а через развитие соответствующей дятельности (например, маленький ребенок, на которого поручили младщих братьев). Соціальна позиція сприяє формуванню певних рис не сама по собі, а через розвиток відповідної дятельності (наприклад, маленька дитина, на якого доручили молодшого брата). В норме должна быть вторая стадия - выход за пределы роли. Личность больше, чем роль, но может быть слабая личность и сильная роль - фиксация, слияние личности с ролью; остановка личностного развития. У нормі повинна бути друга стадія - вихід за межі ролі. Особистість більше, ніж роль, але може бути слабка особистість і сильна роль - фіксація, злиття особистості з роллю; зупинка особистісного розвитку. Детерминанты развития личности в разных концепциях Детермінанти розвитку особистості в різних концепціях Различные концепции периодизации жизни человека (Эриксон, Эльконин, Ж.Пиаже, Шпрангер...). Різні концепції періодизації життя людини (Еріксон, Ельконін, Ж. Піаже, Шпрангер ...). Двигателем развития личности в этих концепциях являются противоречия между операционально-техническими возможностями и развитием мотивационно-потребностной сферы. Двигуном розвитку особистості в цих концепціях є протиріччя між операціонально-технічними можливостями і розвитком мотиваційно-потребностной сфери. Асмолов классифицирует детерминанты развития личности и разные концепции на следующие классы: Асмолов класифікує детермінанти розвитку особистості і різні концепції на наступні класи: 1. 1. Движущая сила - стремление к равновесию (З. Фрейд, К. Хорни, А. Адлер, Селливан) - удовлетворение различных врожденных потребностей. Рушійна сила - прагнення до рівноваги (З. Фрейд, К. Хорні, А. Адлер, Селліван) - задоволення різних вроджених потреб. 2. 2. Принцип стрмеления к напряжению (А. Маслоу, Г. Олпорт) - движущая сила это стремление к самоактуализации. Принцип стрмеленія до напруги (А. Маслоу, Г. Олпорт) - рушійна сила це прагнення до самоактуалізації. 3. 3. Отечественная психология: Вітчизняна психологія: - роль борьбы противоположностей, противоречия и гармонии этих противопоставлений; - Роль боротьби протилежностей, суперечності і гармонії цих протиставлень; - положение о существовании источника саморазвития деятельности в самом процессе движения деятельности (Леонтьев, Рубинштейн). - Положення про існування джерела саморозвитку діяльності в самому процесі руху діяльності (Леонтьєв, Рубінштейн).
 |